ЧАРІВНИК
В рожево-білії папахи
Вбира весна розлогий сад:
Здаля, немов незнані птахи,
На білих ніжках стали вряд
Пармен, антонівки, ранети...
Природо мила, чарівна!
Зберись отут усі поети -
Не оспівать їм сад сповна.
Тут головний один хазяїн -
Степан Петрович, садівник,
Спитай дітей, і кожен знає,
Що садівник той - чарівник.
Він розмовляє з деревами
(Тому ростуть, тому й цвітуть)
І завжди знає, де ровами
За найсолодшими плодами
Хлопчиська, крадучись, бредуть.
Не гримає... Та гнівним знаком
Суворість ляже на лице,
Коли якийсь-то розбишака
Мале зламає деревце.
Про урожай розмова всюди,
Як з яблунь гупають плоди...
Із степу в сад заходять люди,
Мовляв... напитися води.
Усі вітаються уклінно,
Бажають щедрих довгих літ.
Степан Петрович неодмінно -
Гостинець дітям і привіт...
Сьогодні бачили хлоп'ята,
Коли туман ранковий зник:
Вже між дерев ходив вусатий
Степан Петрович, чарівник.