Лазар Баранович
АВТОР ЖАЛКУЄ І АПЕЛЮЄ
Визнати мушу — жаль мене бентежить,
Я складав вірші — іншим честь належить.
Так ото бджоли — мед самі збирають,
А мед той інші потім споживають.
Так і в овечки вовна є кошлата,
Та з її вовни іншим тепла шата.
Птахи по гніздах пташенят годують —
Яструби хижі їх собі полюють.
Віл працьовитий так у плузі ходить,
А врожай людям, не волові, родить.
Так у садочку ягоди рясніють —
Іншим на користь будуть, як доспіють.
Сажалки, ріки рибку розмножають,
Але ж ту рибку люди поїдають.
За все на світі, боже, тобі шана!
І моя праця цілою зостане —
Не собі слави, тобі прагну, боже,
Хай моя праця у тім допоможе.