| » Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
В разделе материалов: 23
Показано материалов: 1-10 |
Страницы: 1 2 3 » |
Лазар Баранович
ЕПІТАФІОН ГЕТЬМАНОВІ ІВАНУ БРЮХОВЕЦЬКОМУ
Немаш в світі статку,
Бував-єм гетьманом,
Єдина година —
Окрутне-м забитий!
Ніхто ся з нас смерті
Царськая корона
Гетьманська булава
Хорогви звияєт,
Як шаблі, так мечі
Ломиться і луки,
Ніхто не устоїть,
Убогий, багатий
Я — только убранний -
Чи за мої злості
За всіх обнаженний
Нехай буду в раю
Прошу всіх посполу,
Не стався сурово,
«Вічна йому буде
Знай з мого припадку.
Звано мене паном.
А і в той одміна:
Обавляйся і ти.
Не может одперти.
Не єст оборона,
У смерті не слава.
Бунчуки складаєт,
Ровно мусять лечи,
Опадають руки —
Смерть, що хочет, броїть.
Смерті дають шати.
Був смертю скаранний.
Обнажені кості?
Христе! Аз, вспомненний,
Од земного краю!
В земному лежа долу:
Тоє дай мі слово:
Пам'ять од всіх людей!» |
Лазар Баранович
ЯКИМИ БУВАЛИ РУСЬ І ПОЛЯКИ
Коли читалось Письмо у костьолі,
Здіймались д'горі шаблі польські голі
Давали ляхи зі зброї пізнати:
Життя за віру всі ладні оддати.
Русин од ляха у тім не одстане —
За отчу віру до бою повстане.
За те од бога ви благословіться,
Хай підпира вас його десниця! |
Лазар Баранович
У СВІТІ ТАК ВЕДЕТЬСЯ, ЩО ЛИХО СМІЄТЬСЯ
Все, що на світі пожадливість хвалить,
Кожному очі тілесністю палить,
Пиха сама лиш на світі панує,
Жодному жоден ніщо не дарує.
В світ сей прийшовши, господь сказав вірним:
«Вчись кожен серцем, як я, буть покірним!» 1
Мало з людей хто дозрів до покори,
Кожен до пихи із них дуже скорий,
Кожен з пустої причини палає,
Кров бідолашних навкруг розливає.
«В гніві не будьте, як сонце заходить!» 2 —
Бог казав. Знайте, що гнів дуже шкодить.
Сонце надвечір од віку згасає —
Вічно людина людину доймає.
Годі зрівнятись усім на сім світі —
Слабшого дужчий все буде гнітити.
Жити нас учать апостоли в мирі —
Миру не знають мечі у жовнірів.
Миру на світі од віку немає,
З неба даремно його виглядаєм.
Мир даруй, боже, вражди хай не стане,
Зжалься над нами, дай жити нам, пане!
Як далі блискать між нас шабля буде,
Далі могили ростимуть усюди.
Марс мари робить. Нехай Марс на мари,
Як тать запеклий, сам ляже по карі! |
Лазар Баранович
У МИРУ НЕМА МИРУ
Миру без миру не владнати ладу.
Мир прагне миру, проклинає зваду,
Бо мор, а не мир на світі панує,
Брат брата в світі без жалю мордує.
Мир — не мир, миру як в собі не маєш,
День в світі ходиш, а вночі вмираєш. |
Лазар Баранович
ЯК В КРАЮ НЕ ТИХО, З ВОЄН ЛЮДЯМ ЛИХО
З воєн лиха наплодились,
Ті бодай нам і не снились!
Війни сурми зі сну будять,
Ті нінащо людей гублять.
Хто нам інший допоможе?
Лиш ти зглянься на нас, боже,
Зволь сю землю втихомирить,
Бо війна їй лихо чинить. |
Лазар Баранович
СКРІЗЬ НА УКРАЇНІ ВИДНО ЛИШ РУЇНИ
Як в морі човен хвилі хилитають,
Так Україну війни донимають,
Або і гірше: човен в морі плава,
В крові Вкраїна. В чварах гине слава!
Над морем, боже, пан ти і вітрами —
Дай, щоб затихли бурі поміж нами! |
СВІТ ЗБУРИЛИ ГРОЗИ НА ЛЮДСЬКІЇ СЛЬОЗИ
Пожалься, боже, що світ закурився —
Се ти за наші гріхи розгнівився.
Брат брату ворог, до батька синове
Не мають віри, бояться обмови.
Своєї тіні жахаються люди —
Гріхи се чинять, пануючи всюди.
Мерщій вдавайтесь усі до покути!
Не бійтесь більше зловісної скрути!
Господь вам спокій, всім милий, поверне,
Лице ласкаве од вас не одверне.
Що в морі хвилі, то біди на світі,
Під ними мало хто може вціліти,
А як вцілієш в навальностях моря,
Зазнати можеш од ближнього горя.
Дай, боже, людям святу твою згоду,
Тривалу зливу зміни на погоду!
На Україні
Весь час хтось гине, Вкраїна морем
Стає червоним.
Хто сам — потоне, в гурті — переборе!
Хай Україна
Стає єдина! Татарин згине!
Нехай на згоду
Склада угоду любить русина.
Дай, боже, згоду святу Вкраїні,
Нехай Вкраїна у січі не гине!
Вже досить крові в краю сім пролито,
Невинних в ньому без ліку побито.
Нехай медові й молочні потоки
Його простори затоплять широкі!
Покруш, наш боже, мечі і гармати,
Дай із них дзвони гучні відливати,
Нехай розносять хвалу тобі щиру
За те, що дав ти зазнати нам миру,
Що пожаданий нам спокій даруєш,
Бо нашу сталість у вірі цінуєш.
Дай, боже, миру, най рани загою —
Всяк миру прагне по довгому бою |
Лазар Баранович
МЕЧ ЗЕМЛЮ РУБНУВ, У КРОВІ ПОТОНУВ
Над нами висів меч, нині спадає,
І крушить він нас — аж лихо волає.
Над Авеля кров'ю земля голосила,
А нині кров більша наш край затопила.
Зумів ти води утримати, боже! —
Твоя хай воля сю кров переможе.
Потопом землю не дав ти залити —
В поту кривавім не дай нас втопити. |
Лазар Баранович
В ПОЛІ РОБОТА, ДО НЕЇ ОХОТА
Начебто списи, колосся по полю,
Люди колосся стинають без болю.
Піт із них ллється, то рать не кривава,
Праця нелегка, жнива — не забава.
Зводяться скирти в полях, мов могили,
Буде чим людям підкріплювать сили.
Далі на гумна пшениця прямує,
Вже там господар усім порядкує:
Збіжжя спочатку велить молотити,
Мельникам зерно під жорна возити.
Борошно біле з млина прибуває,
Пекар із нього в діжі тісто має.
З печі виходять хліби всім на диво —
Труд свій щоденний спожиймо щасливо.
Дбає про хліб той господь наш у небі,
Задовольняє всі наші потреби.
Лиш на сьогодні ми хліба благаєм,
Що буде завтра, про те вже не дбаєм,
Бо після смерті нам хліба не треба,
Хай лиш допустить господь нас до неба. |
|
|
|