Катерина
І.
Не кохайтеся,
дівчата, з москалями, бо вони — чужі люди, лихо з вами зроблять та й
покинуть. Підуть у Московщину, а збезчещена й покинута дівчина гине,
гинуть із горя та сорому і її батьки.
Не слухаючи батьків, Катерина покохала москаля (офіцера
царської армії), «як знало серденько», ходила до нього в садочок, поке
не занапастила свою долю. Про неї по селу пішла «недобра слава», але
вона, засліплена коханням, на це не зважала. Москалі вирушили в похід,
коханий обіцяв дівчині повернутися, одружитися й робити «московкою».
Дівчина тяжко переживала розлуку, чекала та виглядала милого. Лише
вночі виходила по воду до криниці. Через півроку народила сина. Люди
неприховано почали сміятися з покритки (жінки, яка народила дитину поза
шлюбом) та її батьків.
Москалі повернулися з походу іншим шляхом.
II
Сидять
за столом зажурені Катрусині батьки. Мати докоряє дочці, питає, де ж її
пара, де весілля. Хай іде собі в Московщину і не творить добрим людям,
що в неї є мати. Хіба ж для того ростила її, щоб вона так осоромила
батьків? І виганяє її з дому, хоч знає, що без єдиної доньки її нікому
буде навіть поховати.
Катерина благає простити її. Потім, взявши дитину, виходить із хати,
прощається з батьківською оселею, розуміючи, що навіки. Бере на згадку
трохи рідної землі. Довго ще про неї пліткували в селі, але вона того
вже не чула.
III
Йде Катерина з немовлям, розпитуючи дорогу в
Московщину. На ній латана свитина, на плечах торбина, а в руках — ціпок.
Ніхто її не чекає й не вітає, часом доводиться ночувати з дитиною і під
тином. Шляхом зустрілися чумаки. Переборюючи сором, попросила
милостиню. Та не для себе — заради дитини.
Настала зима, а Катерина все в дорозі. Зустріла якось москалів,
питала про свого Івана, а ті лише посміялися з неї. Під лісом побачила
курінь, попросилася на нічліг.
IV
Свище по лісу
завірюха. Лісник вийшов оглядати свою дільницю, але повернувся. І
сказав, що йдуть дорогою москалі. Катерина, боса, невдягнена, кинулася з
хати. У старшому впізнала свого коханого. До нього — а він знати не
хоче, жене геть. Катерина спочатку благала, щоб не кидав, хоч наймичкою
взяв, потім попросила сина взяти. Побігла за дитиною, повернулася, а
офіцера вже немає. Сказала з відчаєм солдатам, щоб передали дитину
старшому, поклали її на шлях і кинулася в ополонку. Москалі байдуже
пройшли повз. Плач немовляти почули лісничі й забрали його.
V
Сліпий кобзар ішов до Києва й зупинився
перепочити. Його маленький поводир куняв на сонці. Старий співав псалми,
йому давали хто бублика, хто гроші, дівчата задивлялися на гарне
хлоп'я.
Їхала шляхом карета, а там пан із сім'єю. Пані покликала
Івася й дала йому гроші, а пан глянув і одвернувся, бо впізнав свого
сина. Карета рушила, а жебраки помолилися й пішли собі далі.
Коментар
Поема
«Катерина» — один із найпопулярніших у народі творів. У ньому зображено
трагічну долю дівчини-покритки, яку вигнали з дому. Вона пішла шукати
свого москалика, і навіть зустріла його, але той відцурався і її, й
сина. У численних ліричних відступах поет закликає дівчат бути обачними,
слухатися батьків, берегти свою честь і добре ім'я, бо ніхто їх потім
не зрозуміє й не пожаліє.