Главная » Статьи » 35 » Не кидай матері! (Із циклу "В казематі")
В категории материалов: 1 Показано материалов: 1-1
Не кидай матері! (Із циклу "В казематі")
"Не кидай матері!" – казали, А ти покинула, втекла. Шукала мати – не найшла, Та вже й шукати перестала,
Умерла плачучи. Давно Не чуть нікого, де ти гралась;
Собака десь помандрувала, І в хаті вибито вікно. В садочку темному ягнята Удень пасуться. А вночі Віщують сови та сичі І не дають сусідам спати.
І твій барвіночок хрещатий Заріс богилою, ждучи Тебе неквітчану. І в гаї Ставочок чистий висихав, Де ти купалася колись. І гай сумує, похиливсь. У гаї пташка не співав – Й її з собою занесла. В яру криниця завалилась,
Верба усохла, похилилась, І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла. Куди полинула, де ділась? До кого ти перелетіла? В чужій землі, в чужій сем'ї Кого ти радуєш? до кого, До кого руки приросли?
Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати… Благаю бога, щоб печаль Тебе довіку не збудила, Щоб у палатах не найшла… Щоб бога ти не осудила І матері не прокляла.