Сон
Марку Вовчку
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно, сповитеє, кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, погодувала,
Попестила; і ніби сном.
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий —
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі
; Та на своїм веселім полі
Свою-таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога.
Проснулася — нема нічого...
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.
Коментар
Тяжка
кріпацька доля, а найважче — жінці, матері, якій доводилося у жнива
брати маленьке дитя із собою. Що могла дати бідна кріпачка своїй дитині?
Хіба що ласку, пісню. Та помолитися за неї, а її долю. Тільки уві сні
вона могла мріяти про те, що її син ста-г вільною, щасливою людиною,
матиме своє поле і радісно працюватиме на ньому, заведе сім'ю, діточок.
Але мрії залишаються мріями, дійсність — жорстокою дійсністю. Усього
кілька хвилин перепочила, а вже треба йти жати, щоб виконати норму й не
заробити покарання від панського наглядача.
Вірш пройнятий щирим співчуттям до героїні, її мрії близькі й самому
поетові, якому теж хотілося мати сім´ю, діточок, жити в мирі та злагоді
чесною працею.