Тарасова ніч
Сидить козак на розпутті, грає та співає про козацьку славу. Навкруг нього зібралася громада.
Зажурилася Україна, бо ніхто її не рятує; козацтво гине, віру запродано, як галич (галки) поле криють ляхи, уніати.
Прокочуються козацькі повстання Наливайка, Кравчини, Павлюги. А це обізвався Тарас Трясило, орел сизий.
Вже не три дні, не три ночі б'ється Трясило, ізнемігся, а поляки на чолі з Конецпольським радіють, бенкетують.
Тарас зібрав козаків на раду. Вирішили, що наступати будуть вночі.
Як зійшов місяць, ревнули гармати. Розпочалася велика битва — полягли
всі ляшки-панки.
Над річкою, в чистім полі могила чорніє. Де кров
текла козацькая, трава зеленіє. Згадає козак гетьманщину та й заплаче.
Слухають люди кобзаря, сльози втирають. А кобзар тут же з журби як
заграє веселої, щоб із ворогів покепкувати.
Коментар
В основі поеми — історична подія —розгром
повсталими козаками на чолі з гетьманом Тарасом Трясилом польського
війська гетьмана С. Конецпольського. Зображення й поетичне осмислення
історичного факту подається в обрамленні — як зустріч із кобзарем, який
співає історичні пісні й думи, натякаючи сучасникам та нащадкам про
негідність боротьби за свою волю.