ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ
(Поема (містерія))
Три душі
Через село Суботів летіли і сіли на хресті старої церкви три білі
пташки — три людські душі, що їх через гріхи святий Петро не пускає у
рай:
Бо так сказав Петрові Бог: «Тойді у рай їх повпускаєш, Як все москаль позабирає, як розкопа великий льох».
І
Перша душа, що бувши людиною звалася Прісею. Вона народилась і
виросла у селі Суботові, де тоді мешкала сім'я Богдана Хмельницього. Всі
любили гарну й привітну дівчинку. Пріся гралася з Юрком-гетьманенком,
сам гетьман носив її на руках. А як виросла, до неї стали свататись, і
вона вже готувала рушники для старостів. Та одного разу пішла по воду і
перейшла з повними відрами дорогу Богданові Хмельницькому, як він їхав
присягати Москві. За це її не пускають у рай.
II
Друга душа згадує про події, що відбулися після того, як петровське
військо штурмом взяло Батурин — резиденцію українських гетьманів. Тоді
було вбито полковника Чечеля, соратника Мазепи, і вирізано майже всіх
городян, в тому числі челядь гетьмана:
Я меж трупами валялась У самих палатах Мазепиних... Коло мене і
сестре і мати Зарізані, обнявшися. Зо мною лежали; І насилу—то, насилу
Мене одірвали Од матері неживої.
Дівчинку не вбили, а віддали москалям для розваги, та вона втекла і
сховалася на пожарищі. Коли дівча несло воду, цар Петро І, що якраз
повертався з—під Полтави, попросив її напоїти коня. За те, що напоїла
царевого коня, її душу не пускають у рай.
III
Третя душа карається за те, що коли була немовлям, посміхнулась
цариці — лютому ворогу України Катерині II, яка подорожувала Дніпром,
пливучи на золотій галері до Канева.
Душі полетіли в ліс на нічліг.
Три ворони
На місце розкопок прилетіли три ворони, які є уособленням зла в
історичній долі трьох народів — українського, польського і російського.
Одна ворона хвалилась, що накоїла лиха більше за інших, бо вона
спалила Батурин, загатила Сулу козацькими старшинами (покарання Петром І
спільників Мазепи), знищила силу козаків у війні зі Швецією, на
будуванні Петербурга, фортець і Ладозького каналу, задушила в тюрмі
славного Полуботка.
Друга ворона розповіла, що допомагала польським магнатам,
Радзівіллу та Потоцькому, які брали участь у повстанні проти царату, а
потім зрадили свій народі втекли в Париж. Своїми підступними діями вони
...розлили з річку крові Та в Сибір загнали Свою шляхту...
Третя ворона вихвалялась тим, що передушила шість тисяч душ на
будівництві залізниці Петербург — Москва, добре служила московським
царям — Мучителю (Івану Грозному) та Петру І, перетворила селян на
кріпаків, розвела страшну силу «дворянства в мундирах» (чиновників).
Три лірники
Три лірники—каліки йшли в Суботів співати людям про Богдана, про
козацькі перемоги під Яссами, під овтими Водами, під Берестечком.
Поки старці спали, почалися розкопки льоху. Хотіли знайти там
скарби, що залишилися від Богдана Хмельницького, а знайшли самі тільки
кістяки. Ісправник, який керував роботами, дуже лютував. Побив козака
Яременка, чия клуня стояла на місці Богданових палат, було побито й
калік— лірників. Мабуть, якби Богдан був живий, то і йому б перепало —
«заголили б у москалі».
Москва розкопала в Суботові лише малий льох, а Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.