ВАЛЕНТИН БИЧКО
ПІВНИКИ
За віщо посварилися,
Не знаю я того,
А тільки стрілись півники:
— Ти чого?
Круг шиї пір'я дибиться,
Стирчить сюди-туди,
Дзьобами в землю вткнулися:
— Ось підійди...
А гребені у півників
Розжеврілись, мов жар,
Стоять і не ворушаться:
— Ану вдар!
Обоє враз підскочили,
Аж курява знялась,
І знов стоять надиблені:
— Зась!
Тут з вулиці почулося —
Кричала тітка: — Киш! —
Розбіглися два півники:
— Гляди ж!
Розбіглися два півники
Курчатам всім на сміх...
Як схожі й ми буваємо
На півників таких!