В категории материалов: 1 Показано материалов: 1-1
ВАЛЕНТИН БИЧКО
ІЗ ЗБІРКИ ОПОВІДАНЬ «ГОРОБЕЦЬ-МОРЯК»
САЛЬТО-МОРТАЛЕ
Сало, яке я приготував для синиць, помітив
сусідський кіт і почав до нього підбиратися. Раз одігнав я його, вдруге,
а потім не вгледів. Зникли синиччині ласощі у котовому животі.
Коли так, вирішив я перехитрити кота. Вибрав у саду тоненьку і
високу молоду щепу і на самій верхівці знову повісив шматок. Хай тепер
кіт спробує добратись. Адже він гладкий і тому важкий. Не вдержить його
не тільки верхівка, а навіть стовбур.
І справді. Ходив Мурко навкруг щепи, облизувався, пробував лізти на
неї. Нічого не виходило. Думав я, що він уже, як кажуть, плюнув на те
сало і пішов кудись шукати іншої здобичі.
Раптом я вгледів кота
на старій вишні, що стояла досить далеко від щепи з салом, не менше як
кроків за десять. Що він там робить? Пробує полювати на пташок? Нічого
подібного. Синиччине сало не йде йому з ума. Мурко пильно дивиться у бік
ласощів. І раптом, зігнувшись, стрибає прямо на щепу. Його важке тіло
пролітає всього за кілька сантиметрів від ласого кусочка, і,
перевернувшись разів зо два у повітрі (сальто-мортале!), кіт стає на
ноги вже на землі. Невдача!
Та невдачі упертих не спиняють. Ще хвилина — і знову стрибок з вишні
на щепу, знову сальто-мортале у повітрі, і в котячих зубах уже
поблискує сало, і сам він зникає десь у купі дров, щоб ніхто не помітив
його розбою.
А я хоч і помітив, та на цей раз мовчав. Дуже мені сподобалась
Муркова кмітливість і особливо мало не циркові його польоти між
деревами. Він, безумовно, заробив те сало, хоч і не йому воно
призначалося.