Мов сірі дні, умруть бажання кволі
Мов сірі дні, умруть бажання кволі,
Не стане слів, і я скажу: прощай!
А
ти лети і ластівкою в полі
Над колосками срібними кружляй.
Яр
проминеш і озеро побачиш,
Об ясні води ти крилом черкни;
Мене нема, а ти
не ждеш, не плачеш,
Стріваєш сонце, спогади і сни.