Світлий день не марнуйте На земній каруселі. Поспішайте — будуйте Небо з білої стелі. Світ мій — сонячний зайчик, Вік мій — скельце яскраве: Посміюся, поплачу — Та й згублюся у травах… Марне час не марнуйте, Не турбуйтесь про мене. Я із синьої ночі — Та у ранок зелений.
Повернулися гусоньки рано, А земля Ще у біле убрана. Повернулися гуси додому, Принесли З моря краплю солону. Посідали І мовчки голосять — Позмерзали У ніженьки босі.
Ой ви гуси, Гусяточка сірі, Чом так рано Сюди прилетіли?
Гуси низько Голівоньки хилять. Гуси тихо У відповідь квилять: "Як журитися В краї чужому, Краще мерзнуть У рідному домі”.
Осипається цвіт, Білий цвіт черешневий. Ви до мене прийдіть, Балакучий, веселий. Щоб роки і сніги Моїх мрій не занесли, Ви мені говоріть Про нев'янучі весни. Скоро літо дмухне В очі пух тополиний. Ви для мене весну Зберігати повинні. Хай біда, хай журба. Хай пересуди різні. Не з моєї вини Ми зустрілися пізно. Не з моєї вини І не з вашої ласки. Білий цвіт сивини — Із осінньої казки. Та роки — не зірки, Їх лічити не треба. Ті осінні казки Хай послухає небо. Я ж вам — пісню свою. Я ж вам — серця оселю. Ви приходьте завжди, Ви приходьте веселим.
Не попрошу синю даль Звеселить мою печаль. Не попрошу чорні ночі Щастя зорями пророчить. Не покличу навіть друга У свою невтішну тугу. Біль зневіри, мрій тепло — Все моє мені було. Хтось похвалить, Хтось осудить. Не моє — моїм не буде.
Сховалось літо за вербу: Очікує, чи я прийду. А я вдаю, що знать не знаю: На довгу стежку поглядаю. Стояло б літо в холодку, І я б очима стежку пасла, Якби в пахучого бузку Остання свічка не погасла.