Краще я, бувши людиною абсолютно не егоїстичною, гукну:
- Хай живе трудяще людство! Хай живе молода радiсть i радiсна молодь!
Не забудьте тiльки, товаришi, ось чого:
1) Бережiть пташинi гнiзда!
2) Винищуйте бродячих собак!
3)
Кажiть усiм замiсть "Драстуйте" "Боже тебе борони зруйнувати гнiздо
дикої качки!". Коли вашого знайомого здивує ваше привiтання, пояснiть
йому, iродовi, що з качиних яєць вилупляться прекраснi пухнато-жовтенькi
каченята, що тi каченята виростуть i поробляться дорослими крижнями або
чирятами, що тi крижнi або чирята будуть робити вранiшнi й вечiрнi
перельотi, що перельоти тi - така краса, така розкiш, якої вiн, iрод,
нiколи нiгде не бачив i не побачить. А коли йому, дияволовi, обов'язково
хочеться щось таке видрати, хай видере в себе лiву нiздрю. Тодi всi
знатимуть, що вiн не любить природи i що взагалi вiн "сєроводород".
Сом | Просмотров:631 | Добавил:drakor | Дата:13.04.2011
ОСТАП ВИШНЯ
Короп
І
Чудесний лiс.
Мiшаний. I дуби, великi-великi, в лiсi ростуть, i ясенки, i берестки, i
сосни. Найбiльше дубiв та сосен. У тиху погоду в лiсi анi шелесне:
тихо-тихо, тiльки коли-не-коли флейтою iволга заграє, застукотить дятел,
затiвлiкає щиглик…
I знову тихо.
Серед лiсу ставок, очеретом з одного боку прикрашений…
I
якесь так воно вийшло, що з одного берега у ставок сосни заглядають, а з
другого, протилежного, - дуби… Лiворуч над ставком - гребля, а праворуч
- луки прослалися, з зеленими кущами, з вербами, з густою-густою
травою.
У тому ставку коропи живуть. Отакеннi коропи!
- Ой, та й здоровi ж коропи отут у ставку живуть! Як ночви!
I як же хочеться впiймати отi "ночви"!… Та ще пiсля того, як вам скажуть:
-
Та що ви?! Та там як ухопить, як смикне, як поведе, - так i не думайте
пiдсiкати! Намагайтеся, щоб зiрвався сам. Бо й гачка не буде, i лiски не
буде, i вудлища не буде, i самi ви, як за дуба не вхопитеся, у ставку
будете! Нашi такi коропи! Не коропи, а жеребцi! Вони в нас особливої
породи - гiбриди: мати дзеркальна, а батько - симентал.
Отож i хочеться впiймати отакого гiбрида. Голову колгоспу, що йому
належить той чудесний ставок, ми знайшли на степу, бiля комбайна, що
якраз домолочував великий лан озимої пшеницi.
- Дозвольте, Iване
Павловичу, коропця у вас упiймати, - сказав я безнадiйно, бо знав, що
нiкого вiн i близько до ставка не допускав.
Iван Павлович посмiхнувся та й каже:
- Ловiть, хлопцi, ловiть! Бачу, що рибалки з вас бiдовi.
Рвонулись
ми завзято до ставка. Дозволив-таки, бо настрiй у нього чудесний: жнива
закiнчує завчасно, озима пшениця була, як лiс, хлiбоздачу уже виконано.
Навздогiн голова нам кинув:
- Тiльки дивiться, щоб коропець вас не вловив! Коропцi в нас такi!…
- Та ми тiльки так, щоб поборюкатися з коропом! - гукнули ми.
А беруть коропа на свiтанку… I особливо тодi, як перший нiжний промiнь дубовi крони прорiзує i листя дубове золотить.
А як сонячний промiнь дубове листя позолотить, тодi вiн iз дубової
гущавини виривається i на ставок падає, - тодi i ставок золотий, i
очерет, i рогiз, i пiсок на березi, - все тодi золоте.
А промiнь
од води вiдскакує, летить на той берег ставка, а там сосни, - золотiють
тодi сосни, i ясенки, i клени, - їх позолотивши, промiнь летить далi, аж
туди, туди, туди, що вже його й не видно. Тiльки слiд його залишається -
веселий та грайливий…
А як у золотому ставку короп викинеться, так i короп тодi золотий…
А короп - як ночви… Золотi ночви…
Отакi дiла над ставком сонце iз своїми весело-грайливими променями виробляє…
Воно сходить лiворуч од вас, за дубами, i спецiально саме там сходить, що насамперед дуби позолотити…
Ох, i хитрюще отам над ставком сонце!
Воно хоче, щоб усе, де воно променi свої кине, - щоб усе там грало, вилискувало, радiло, буяло…
Хоче - i робить!
Ох, i хитрюще! Сонце хитрюще!
II
Ви коли-небудь переживали такий момент, коли вам на гачок клюнув короп?
Переживали? Коли не переживали, обов'язково переживiть, а коли
переживали, вам закортить цей момент пережити ще раз! До болю, до шалу,
до крику закортить.
Уявiть собi таку картину: сидите ви над ставком рано-вранцi ще й
ранесенько. Благословляється на свiт. Лiворуч од вас загорiлося небо… То
сонце пiдводиться…
Про це вже писано, не будемо ще раз писати… В
руках у вас вудочка. Лiска у вас крiпка, гачок у вас сталевий,
загартований, мiцний. На гачку - картопля, зварена якраз так, як любить
короп: не м'яка й не тверда, а саме враз. Ви дивитесь на поплавок так,
як навiть, коли були женихом, не дивилися в голубi великi-великi очi
своєї коханої… З такою увагою, з таким бажанням, з таким чеканням. I
раптом поплавок - сiп! А вас у серце - штрик! Ще раз - сiп! Ще раз -
штрик! I ось ваш поплавок поїхав-поїхав-поїхав i зник пiд водою. Коли
починає поплавок їхати-їхати-їхати, у вас iз-пiд серця щось холодне
покотилося-покотилося-покотилося кудись униз. I ви почуваєте, що
оте холодне вдарило вам у п'яти. I вашим п'ятам холодно. Ви за вудку -
ррраз! - пiдсiкли. I почуваєте, що в руках у вас щось трiпоче! I бачите,
що лiска ваша натяглася, як струна, а вудлище-дутою i тремтить! Єсть!
Вiн, короп! Ведете його до берега… Вудлище з лiскою - ходить по водi
сюди, ходить туди… Ось короп уже бiля берега. Ось виткнулася його
голова, ось уже видно його спину. Вiн рветься, вигинається, б'є хвостом,
скручується бубликом, виривається… Але ви його не попускаєте, ведете…
Ще - крок, i вiн на березi… Серце у вас колотиться, дихаєте ви глибоко i
прискорено. Ви вже бачите цього коропа або фаршированим, або
маринованим, або просто смаженим, а з голови - юшку… Раптом - ррраз!
Лясь! - Ви - смик! - гачок порожнiй, а короп, на мить отетерiлий, ще
стоїть перед вами… Якi хвилини!…
Взагалi коропа в даному разi у вас нема: зiрвався.
Що робити?
Були
такi випадки, що рибалка стрибав у воду, щоб ухопити коропа руками.
Шубовсть! В одежi, в чоботях, з картоплею в торбинцi, з цигарками i з
путiвкою у Гагру в кишенi… Даремно! Короп на путiвку навiть у Гагру не
бере, не бере вiн i на картоплю в торбинцi, а тiльки, коли та картопля
на гачку.
Спокiйнiшi рибалки в такий момент вигукують щось, залежно вiд
темпераменту, i наживляють на гачок свiжу картоплю. Закидають знову i
сердито сопуть.
Коли сусiда запитає (а сусiда ваш, передовик
заводу "Ленiнська кузня", пристрасний рибалка, що вiдпочиває в лiсi,
обов'язково запитає): - Здоровий зiрвався?
- Здоровий, аж чорний! - вiдповiдають i знову сопуть.
Гiрше,
розумiється, коли попадається такий коропище, що з вашої лiски
залишається тiльки клаптик, а гачок ваш прикрашає коропову верхню губу…
В такому випадку на запитання сусiди, що трапилося, суворо вiдповiдається:
- Порвало!
Не рекомендується, мiж iншим, вудивши коропа,
залишати вудочку на березi неприв'язаною, а самому пiти пройтись по
лiсу, бо частенько трапляються такi випадки, коли пастушки вам
гукатимуть:
- Дядю, ваша вудка попливла! Потягло!
Тодi доводиться роздягатися i гасати по ставку, ловити вудку…
А короп у таких випадках майстер iз вас поглузувати: тiльки-но ви до вудки, а вiн - смик! - i поплив… Потягло!
…Так скажiть, прошу вас, варт чи не варт вудити коропа, переживаючи отакi хвилюючi моменти?
Ми
вже не говоримо про переживання, коли короп не зiрвався, а його
привезено додому, замариновано, чи зафаршировано, чи просто засмажено!
I ви закусюєте та й розповiдаєте:
- От як ухопило! От як потягло! Та я не з тих, щоб упустити…
"Без пристрою, - як каже народне прислiв'я, - й блохи не вб'єш".
Мисливець,
як ми знаємо, блiх не полює, мисливець, коли вiн є справжнiй мисливець,
- вiн полює левiв, перепiлок, тигрiв, зайцiв, бiлок, носорогiв,
бекасiв, жирафiв, дупелiв, бiзонiв, качок, ведмедiв, гусей, тегерукiв i
iнших звiрiв та птиць, ризикуючи в окремих випадках заполювати крокодила
або слона.
Спробуйте забити слона або гiпопотама (вiн же бегемот) голими руками!
В
нашiй коротенькiй розвiдцi ми не будемо говорити про те, як повинен
екiпiруватися мисливець на слона або на крокодила, - це дуже складна
штука, та й практично не дуже для нас потрiбна, бо слони й крокодили
плодяться на "дуже суверенних" територiях, звiдки ось уже кiлька столiть
виводяться iноземнi вiйська.
Поради нашi стосуватимуться мисливцiв, що полюють на територiї "вiд Кавказу до Алтаю, вiд Амуру до Днiпра…"
Два принципи повиннi керувати нами, коли ми екiпiруємось на полювання:
П е р ш и й: їдеш на день, бери хлiба на тиждень.
Д р у г и й: на величезнiй нашiй територiї сила рiзного звiра може
трапитись, - вiд нiжної перепiлочки до страшного бурого ведмедя чи
уссурiйського тигра.
До всього треба бути готовим, бо незручно буде, зустрiвши уссурiйського тигра, говорити йому:
- Не їж мене, голубчику, бо забув я з собою взяти жаканiвську кулю, я
вийшов тiльки на качок i найбiльший у мене шрiт номер четвертий! Тепер
уже, як їхатиму, вiзьму й кулi на тебе, а сьогоднi не бий люто хвостом, а
йди собi з богом, пошукай краще марала! Маралом, голубчику, i
поснiдаєш!
Тигр може не послухати вас i вами поснiдати.
Ще раз пiдкреслюємо: на полюваннi треба бути готовим до всього, щоб потiм не жалкувати.
Приготувавши
рушницю з твердим футляром, бо в м'якому її можна в дорозi пошкодити,
ви, розумiється, одкладаєте набої, набитi рiзнокалiберним шротом, щоб
було чим бити i бекаса, i тигра.
Двадцять чотири набої ви кладете в патронташ (не забудьте, отже,
патронташа), а решту, штук так 500 - 600, ви складаєте в спецiальний для
набоїв ящик, оббитий непромокальним брезентом або шкiрою.
Без
шомпола з рiзними щiточками й ганчiрочками (чистити рушницю), флаконом
рушничного масла (мастити рушницю) виїздити не можна, бо рушницю пiсля
пострiлу обов'язково треба чистити.
Покладiть обов'язково екстрактора, бо набiй у стволi може застряти, i без екстрактора ви його не витягнете.
Ну, з рушницею, здається, все…
Да, - бiнокль не забудьте, щоб можна було здалека наглядiти дичину, i компас, щоб не заблудитися.
Що треба мисливцевi брати для транспортування додому забитої дичини?
Коли ви їдете полювати птицю, берiть для неї сiтку (це-для бекасiв).
Сiтка - це та ж сама широко розповсюджена серед населення "авоська", тiльки вiдповiдним способом реконструйована.
Для качок потрiбнi - тороки чи, як їх iще називають, "удавки" -
коротенькi ремiнчики з кiльцем на кiнцi - робити петлю. В ту петлю
просувається качача голова, петля зашморгується, й качка гордо висить у
вас бiля пояса.
На вовка ви берете з собою тачку, краще з колесами на шарикопiдшипниках - легше везти. Для ведмедя чи лося - тритонку.
Цi всi речi для дичини ви берете, коли їдете полювати па день-два…
Коли
ж передбачається полювання тривале - два тижнi чи мiсяць, - обов'язково
берiть з собою невеличкий льодник, де зберiгатимете дичину до того
часу, коли будете її вже чи солити, чи коптити. Отже, значить, не
забудьте взяти з собою бочку для солоної дичини i кiлька ящикiв для
копченої.
Як солити й коптити дичину, - прочитайте про це перед полюванням у
вiдповiдних пiдручниках, бо це в план нашої розвiдки не входить.
О
д е ж а. Штани й куртка, кепка чи капелюха - це зрозумiло. Чоботи - двi
пари: однi чоботи шкiрянi - ходити по сухому, другi чоботи гумовi -
ходити по мокрому. Взимку до двох пар чобiт беруться ще й повстяники.
Плащ-палатка. Для полювання взимку - бiлий халат, для полювання влiтку -
зелений халат, для полювання восени - кiлька халатiв рiзного кольору,
залежно вiд того, де полюватимете, чи на полi, чи в лiсi, чи на лузi.
Все це, як ви вже й самi догадуєтесь, потрiбно для маскування.
Спальний мiшок - спати.
Рукавицi, щоб руки не мерзли.
Накомарник, щоб комарi не кусали.
Коли
ж ви не побажаєте тягти з собою спальний мiшок та накомарник, вiзьмiть
iз собою невеличкий розбiрний мисливський будиночок, з розкладним лiжком
- дуже зручна штука: i виспатись єсть де, i негоду перебути єсть де.
Щоправда, можна збудувати замiсть розбiрного будиночка
звичайнiсiнький курiнь, але тодi вiзьмiть iз собою метрiв з десяток
непромокальної матерiї покрити зверху курiнь, щоб пiд час дощу курiнь не
протiкав.
Мисливець, як вiдомо, весь час ходить, - бережiть ноги, щоб не намуляти їх.
Найкраще вiд намуляння нiг - частiше мити ноги.
Для цього ви берете з собою емальовану велику миску, мило й рушника.
Помили
ноги - намастiть їх вазелiном, або ланолiном, або кремом "Снiжинка".
Потiм припудрiть тальком: всi цi "антинамульники" повиннi бути у вас пiд
рукою.
Взимку, щоб ноги не мерзли, поверх шкарпеток та онуч обгортайте ноги газетами чи журналами.
Ї
ж а м и с л и в с ь к а. Полювання - процес не легкий, - весь час
напруження, багато ходити, чимало на собi носити, - все це до певної
мiри людину виснажує, отже, треба добре пiд час полювання їсти й пити.
Не будемо рекомендувати, що саме з їжi має брати кожний мисливець: у
всякого, - як то кажуть, - своя доля i свiй шлях широкий, - свої,
тобто, уподобання.
Любите сало - берiть сало, любите ковбасу -
берiть ковбасу, любите охотницькi сосиски - берiть сосиски, яйця,
консерви, шинку, овочi, фрукти, - берiть, словом, все, що вам бiльше до
вподоби, але обов'язково берiть багато.
Нi, не багато берiть, а берiть ще бiльше, бо обов'язково буде мало.
Це перевiрено вiковим досвiдом, - хоч скiльки б ви взяли на полювання харчiв, все'дно - мало!
Вони, харчi, очевидно, пiд час ходьби втрушуються.
Для харчiв - рюкзак, торба, сiтка.
Для чаю чи кави - термос. Погано в нас те, що термоси виробляють малi, найбiльший - на лiтр.
Є чутки, що незабаром вироблятимуть спецiальний мисливський термос на цеберку чаю чи кави… Тодi буде самий раз!
Двi фляги. Одна - для води, друга для того, хто що любить.
- А що у вас у другiй флязi? - запитуєте ви свого товариша.
- Боржом!
- Збiльшена кислотнiсть?
- Збiльшена! А у вас?
- Єсентуки № 17!
- Зменшена кислотнiсть?
- Зменшена!
- Кiльки взяли?
- Взяв! А ви?
- Я - шпроти!
- Ну, як питимемо боржом, ви менi шпрота дасте, а я до ваших Єсентукiв № 17 - кiльку. Гаразд?
- Гаразд!
З флягами в нас теж не дуже добре. Для води фляга нiчого, пiдходяща; для боржому чи єсентукiв - замала: треба збiльшити.
Розумiється,
що ви на полювання берете з собою казанок, кухоль, ложку, нiж, виделку,
сiль, перець, лавровий лист, сиру картоплю, пшоно, моркву, петрушку,
топiрець (дрова рубати) i брусок (топiрця гострити).
Ви вже, ясна рiч, догадались, що все це береться для того, щоб
iзварити чудесну польову кашу, - i то кашу не з куркою, чи з iндиком, чи
з бараниною, а кашу з чирям, або з крижнем, або з широконоскою.
Ох, i каша! Ох, i каша!
Тiльки одне в тiй кашi недобре: казанки замалi!
Для швидшого
розпалювання вогню (багаття) берiть iз собою сухий спирт. Пiдкреслюємо -
сухий спирт, а не мокрий. Вiд мокрого - слiпнуть.
Н а в с я к в и
п а д о к. Поводитися на полюваннi треба обережно. Стрiляти тiльки
туди, де ви напевно знаєте, що не стоїть ваш товариш, iнакше можете
замiсть крижня влiпити заряд шроту в спину або й нижче, в симпатичного
Iвана Iвановича.
От для таких випадкiв кожний мисливець повинен мати бинт, вату, йод,
стрептоцид, пенiцилiн, шприц, голку для шприца, спирт (медицинський, а
не якийсь iнший) i камфору в ампулах…
Найкраще напарником по полюванню мати досвiдченого лiкаря, не гiнеколога, а хiрурга.
Запасливий мисливець бере з собою iз лiкiв: аспiрин, пiрамiдон з
кофеїном, сульфатiазол, складану кружку або, краще, гумову грiлку з
довгою гумовою трубкою з наконечником, яка (грiлка) замiняє собою
кружку.
Непогано (хоч це й дуже складно!) мати з собою невеличку карету "швидкої допомоги", а ще краще - санiтарний самольот.
Полюєте, розумiється, ви з с о б а к о ю, - лягавим улiтку, i з собаками - гончаками восени i взимку.
Для собак берiть харчi, миску, свисток, сурму (для гончакiв), поводок i нагая…
Здається, все!
Екiпiруйтеся, дорогi товаришi мисливцi!
Не забувайте нiчого, бо в лiсi, чи на озерi, чи на лузi - нiде нiчого не дiстанете: все треба мати з собою!