Струцюк Йосип
(1934)
Струцюк Йосип Георгійович - поет, прозаїк, драматург, публіцист, член Національної спілки письменників
Народився 17 липня 1934 року в селі Стрільці на Холмщині (нині Польща).
В 1944 році разом із батьками був депортований в с. Новослобідка
Запорізької області. З 1946 року мешкає на Волині. Тут закінчив
Глинищенську початкову, Копачівську семирічну та Рожищенську середню
школи.
З 1953 по 1958 роки навчався в Луцькому державному
педагогічному інституті імені Лесі Українки на історико-філологічному
факультеті. Після закінчення інституту працює науковим співробітником в
музеї-садибі Лесі Українки в селі Колодяжне Волинської області, де
написав у співавторстві два путівники про експозицію цього музею, котрі
були перекладені російською та частково англійською мовами, опублікував
кільканадцять статей про творчість поетеси.
Як науковий
співробітник Волинського краєзнавчого музею разом із академіком П.
Жолтовським та старшим науковим співробітником музею О. Ошуркевичем
зібрав кілька десятків ікон, котрі нині знаходяться в музеї «Волинська
ікона». Саме завдяки наполегливості Йосипа Струцюка була знайдена і
перевезена на Волинь найстаріша в Україні чудотворна ікона Холмської
Богородиці, пощановувати яку мають нині честь президенти і високі діячі
не лише української, але й світової культури.
Працюючи в газеті
«Молодий ленінець» ( 1969-1973 роки), а також в обласному Будинку
народної творчості (1973-1986 роки), висвітлював і підтримував художню
самодіяльність в області, писав сценарії призабутих обрядових свят і
організовував їх проведення.
Як сценарист і режисер самодіяльної
кіностудії, сім разів був лауреатом республіканських та шість разів
всесоюзних кіноконкурсів. За кінофільм «В обійсті чорного самітника»
нагороджений золотою медаллю на Всесоюзному конкурсі (1976 рік).
Кінофільм «Світло витязя» був удостоєний бронзової медалі Міжнародного
конкурсу «Кіномарина - 77», а фільм «Ой на Івана та й на упала» -
диплому лауреата і головного призу республіканського кінофестивалю.
З 1970 року- член Спілки письменників України.
Йосип Струцюк видав понад 50 книг поезії, прози, драматургії,
публіцистики, літературознавства, краєзнавства. В той чи інший час його
підтримували і схвально відгукувалися про його творчість такі відомі
письменники, як Микола Бажан," Михайло Стельмах, Ліна Костенко, Микола
Вінграновський, Григір Тютюнник, Микола Жулинський, Дмитро Павличко,
Борис Олійник та інші.
Поетична збірка "Потойбіч тиші", перекладена на польську мову, була
профінансована Міністерством культури Польщі і випущена у світ 2000 р.
видавництвом PRYMAT. Його твори друкуються в багатьох читанках і
антологіях. Зокрема - в антології "На кручах Дняпроускіх" білоруською
мовою. Там його віріііі поміщені у перекладах славетного білоруського поета,
лауреата Міжнародної літературної премії ім. Г.Х.Андерсена Василя Вітки.
Й. Струцюк майже 20 років очолював літературну студію "Лесин кадуб"
і посприяв становленню багатьом нині відомим письменникам, що було
відзначено на останньому з'їзді письменників України.
Поет творив пісні з такими видатними композиторами, як Анатолій
Кос-Анатольський, Олександр Білаш, Анатолій Пашкевич, Іван Карабиць,
Георгій Майборода, Олександр Некрасов, Віктор Ліфанчук та інші.
Зокрема Кос-Анатольський писав: «Йосип Струцюк - один із найкращих
наших поетів, слово котрого природно лягає на музику». Великий
поціновувач народної пісні Михайло Стельмах свого часу зазначав: «Справді
красне, справді неповторне слово! З власною піснею увійшов Йосип Струцюк
в поезію».
Пісні на слова Йосипа Струцюка виконували Український державний
академічний народний хор ім. Григорія Верьовки, Волинський та
Чернігівський народні хори, хор «Журавлі (Польща)», народний хор
«Дарничанка», ВІА «Кобза», «Володимирські музики», «Любисток», солісти
В.Нечепа, В. Бурмістр, О.Павловська, Л. Остапенко, А. Кудлай, Й. Кобзон, О. Гаркавий, Л. Кондрашевська та інші.
Про
те, що пісні Йосипа Струцюка за ритмом близькі до народних, засвідчують
відомі діячі культури й літератури (див. переднє слово А. Пашкевича до
пісенника «Ти - моє терпке пісенне диво»). Вони звучать у Канаді, США,
Австралії, Польщі, Росії, зокрема на Кубані.
Не можна обминути
пісенно-збиральницької роботи Й.Струцюка. На відміну від багатьох своїх
попередників він записував не лише тексти, а й мелодії, котрі потім були
розшифровані. Збірник пісень «Ти не згасла, зоре ясна. Пісні Холмщини й
Підляшшя» найбільш повний у порівнянні з тими, що до цього часу
видавалися, і упорядкований таким чином, аби був доступний до
виконавців. Він «показує автохтонність, чистоту і живучість українського
населення у сему найдальше на північний захід висуненому кутку
української землі, на багатство й красу його народної поезії й музики».
Це слова славетного Ф. Колесси.
До пісенника «Ти не згасла, зоре
ясна. Пісні Холмщини й Підляшшя.» Йосип Струцюк зібрав понад 200
пісенних текстів і мелодій, підібрав цікавий ілюстративний матеріал,
виступив як упорядник пісенника.
За поетичні збірки «Глибока живиця»,
«Терпкі сторінки», драматичний твір «Роман Мстиславич - великий князь
Волинський і Галицький», котрий з успіхом йшов на сцені
Волинського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка та низку
національно-патріотичних пісень Йосип Струцюк був удостоєний звання
першого лауреата літературно-мистецької премії ім. Агатангела
Кримського.
За збірку кіноповістей «Цвіт дикої шандри» в 2006 році
став лауреатом 1-ї Міжнародної літературної премії ім. Богдан-Нестора
Лепкого, а за поетичну збірку "Десятий день тижня" - лауреатом
літературної премії Національної Спілки письменників України
"Благовіст". 2008 року Йосип Струцюк став лауреатом літературної премії
імені Григорія Сковороди (за книгу «Віть розчахнутої блискавки»). За
«виданиний подвижницький внесок в українську культуру» відзначений
премією Фонду Тараса Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і
воля» (2010).
Як голова Волинського крайового товариства
«Просвіта» імені Тараса Шевченка за досягнуті успіхи в роботі (зокрема
пропаганді волинського фольклору і народних промислів) нагороджений
медаллю «Будівничий України», відзначений Почесною грамотою Міністерства
України у справах сім'ї та молоді, Почесною грамотою Державного
Комітету України у справах національностей та міграції, Почесною
грамотою Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Т.Г. Шевченка. У
2009 році Йосип Струцюк удостоєний звання Заслуженого діяча мистецтв
України.
